КІБЕРБУЛІНГ

Кібер-булінг (cyber-bullying), підлітковий віртуальний терор, отримав свою назву від англійського слова bull – бик, зі схожими значеннями: агресивно нападати, ятрити, задирати, чіплятися, провокувати, дошкуляти, тероризувати, цькувати, травити. У молодіжному сленгу є дієслово аналогічного походження – бикувати. Кібер-булінг часто невиправдано плутають з моббінгом, або масовим цькуванням (від mob – натовп), хоча насправді агресивна поведінка, яка позначається цими двома поняттями, має різні соціально-психологічні механізми.

Дорослі покищо мало замислюються про небезпеки широкої кібер-практики своїх дітей, хоча про наслідки булінгу реального доводиться чути часто: повідомлення про травми, нанесені однолітками, спроби суїцидов і трагічні смерті. На жаль, ці випадки часто супроводяться безпорадністю дорослих: «Не уявляю, як це могло статися», «Такий хороший був хлопчик…» Традиційне для бюрократичної системи замовчування проблеми, пошук хибних мішеней для звинувачення і відсутність адекватного реагування на подібні випадки призводять до того, що навіть про реальний буллінг ми знаємо недостатньо. А кібер-булінг залишається невидимим, а завдана ним шкода – нерозпізнаною. Але сповна реальним, не дивлячись на віртуальність цієї проблеми.

Отже, кібер-булінг – це напади з метою нанесення психологічної шкоди, які здійснюються через електронну пошту, сервіси миттєвих повідомлень, в чатах, соціальних мережах, на web-сайтах, а також за допомогою мобільного зв’язку. Така багатократно повторювана агресивна поведінка має на меті нашкодити людині і базується на дисбалансі влади (фізичної сили, соціального статусу в групі). Зазвичай агресію дорослих, направлену на дітей, не називають булінгом.

Кибер-булінг включає цілий спектр форм поведінки, на мінімальному полюсі якого – жарти, які не сприймаються серйозно, на радикальному ж – психологічний віртуальний терор, який завдає непоправної шкоди, приводить до суїцидів і смертей. Є також поняття булліцида – загибелі жертви унаслідок буллінга.

Американські дослідники виділили вісім основних типів булінга:

Перепалки, або флеймінг – обмін короткими емоційними репліками між двома і більш людьми, розвертається зазвичай в публічних місцях Мережі. Інколи перетворюється на затяжний конфлікт (holywar – священна війна). На перший погляд, флеймінг – боротьба між рівними, але за певних умов вона може перетворитися на нерівноправний психологічний терор. Несподіваний випад може викликати у жертви сильні емоційні переживання.
Нападки, постійні виснажливі атаки (harassment) – образливі повідомлення, що повторюються, направлені на жертву (наприклад, сотні sms на мобільний телефон, постійні (переважно нічні) дзвінки), з перевантаженням персональних каналів комунікації. Зустрічаються також в чатах і форумах, в онлайні-іграх цю технологію найчастіше використовують гріфери (grieffers) – група гравців, що мають на меті не перемогу, а руйнування ігрового досвіду інших учасників.
Наклеп (denigration) – поширення образливої і неправдивої інформації. Текстові повідомлення, фото, пісні, які часто мають сексуальний характер. Жертвами можуть бути не лише окремі підлітки – деколи трапляються розсилки списків («хто є хто в школі», «хто з ким спить»), створюються спеціальні «книги для критики» (slam books) з жартами про однокласників.
Самозванство, перевтілення в певну особу (impersonation) – переслідувач позиціює себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до еккаунту в соціальних мережах, в блозі, пошті, системі миттєвих повідомлень, або створює свій еккаунт з аналогічним нікнеймом і здійснює від імені жертви негативну комунікацію. Організація «хвилі зворотних зв’язків» відбувається, коли з адреси жертви без її відома відправляють друзям провокаційні листи.
Обдурювання, виманювання конфіденційної інформації і її поширення (outing & trickery) – здобуття персональної інформації і публікація її в інтернеті або передача тим, кому вона не призначалася.
Відчуження (остракізм, ізоляція). Будь-якій людині властиво бажання бути включеним в групу. Виключення ж з групи сприймається як соціальна смерть. Чим повніше людина виключається з взаємодії, тим гірше вона себе почуває, і тим більше падає її самооцінка. У віртуальному середовищі це може призвести до повного емоційного руйнування дитини. Онлайн-відчуження можливе в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролем, формується список небажаної пошти або список друзів. Кібер-остракізм виявляється також у відсутності відповіді на миттєві повідомлення або електронні листи.
Киберпереслідування – приховане висліджування жертви з метою організації нападу, биття, зґвалтування і так далі
Хеппіслепінг (Happy Slapping – щасливе ляскання, радісне биття) – назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Зараз ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами із записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви. Починаючись як жарт, хеппіслепінг може закінчитися трагічно: 18-річного Трістона Крістмаса побила група парубків, знімаючи це на відео для інтернету, а коли він вмирав на підлозі від удару головою, вбивця і спостерігачі продовжували розважатися на вечірці.

Бесіди з київськими підлітками підтверджують наявність більшості описаних типів поведінки в їх досвіді або уяві. Навіть хепіслепінг, який виник відносно недавно, трапляється серед українських дітей. Відмінності кибербуллінга від традиційного реального обумовлені особливостями інтернету-середовища: анонімністю, можливістю фальсифікації, наявністю величезної аудиторії, можливістю дістати жертву в будь-якому місці і у будь-який час.

Реальний булінг – це ситуація в шкільному дворі, де старші або сильніші діти тероризують молодших, слабкіших, він закінчується, коли дитина приходить зі школи додому. Кибер-буллінг продовжується весь час: інформаційно-комунікаційні технології стають невід’ємною частиною життя сучасних підлітків, і від кібера-нападок неможливо сховатися. На відміну від реального цькування, для кибер-буллінга не потрібні м’язи або високий зріст, а лише технічні засоби, час і бажання когось тероризувати.

Анонімний ворог може залишатися невідомим, тоді жертва мучиться питаннями: за що? Чому саме я? Хто це робить зі мною? Жертви кибер-буллінга ще сильніше, ніж жертви реальних нападок, бояться звертатися за допомогою до дорослих, оскільки остерігаються додаткового покарання – позбавлення привілеїв користуватися комп’ютером або мобільним телефоном, що для багатьох батьків є логічним виходом з подібної ситуації. Страх втратити доступ до віртуального простору заставляє жертви кібер-буллінгу приховувати свою проблему від дорослих.

Інформація з сайту http://detionline.com/helpline/rules/parents

ПАМ’ЯТАЙТЕ: при виникненні перших ускладнень, небажання йти до школи слід порадитись з класним керівником або психологом.

Кібербулінг – переслідування повідомленнями, що містять образи, агресію, залякування; хуліганство; соціальний бойкот за допомогою різних інтернет-сервісів. Англійське слово булінг (bullying, від bully – забіяка, задирака, грубіян, насильник) означає залякування, приниження, цькування, фізичний або психологічний терор, направлений на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим підпорядкувати його собі.

Дослідження булінга почалися ще в 70-х роках минулого століття. Ця поведінка завжди присутня в підлітковому середовищі. У сучасному інформаційному суспільстві для буллінга все частіше використовуються інформокомунікативні технології. Булінг, здійснюваний у віртуальному середовищі за допомогою інтернету і мобільного телефону, називають кібербулінгом. Багато досліджень показують, що кібербулінг часто супроводжує традиційний булінг.

Основним майданчиком для кібербуллінгу останнім часом є соціальні мережі. У них ображають людину не лише за допомогою повідомлень – нерідкі випадки, коли сторінку жертви зламують (або створюють підроблену на її ім’я), де розміщують брехливий і принизливий контент.

Попередження кібербулінгу

Поясніть дітям, що при спілкуванні в Інтернеті вони мають бути доброзичливими з іншими користувачами. У жодному випадку не варто писати різкі і образливі слова – читати грубощі так само неприємно, як і чути.

Навчіть дітей правильно реагувати на образливі слова або дії інших користувачів. Не варто спілкуватися з агресором, і тим більше намагатися відповісти йому тим же.

Можливо варто взагалі покинути даний ресурс і видалити звідти свою особисту інформацію, якщо не виходить вирішити проблему мирним шляхом. Кращий спосіб зіпсувати хуліганові його витівку – відповідати йому повним ігноруванням.

Зверніть увагу на психологічні особливості вашої дитини. Фахівці виділяють характерні риси, типові для жертв буллінгу, вони часто бувають: полохливі, чутливі, замкнуті і сором’язливі; тривожні, невпевнені в собі, нещасні; схильні до депресії і частіше за своїх ровесників думають про самогубство; не мають жодного близького друга і успішніше спілкуються з дорослими, ніж з однолітками; хлопчики можуть бути фізично слабші за своїх ровесників.

Якщо у вас є інформація, що хтось з друзів або знайомих вашої дитини піддається буллінгу або кібербулінгу, то повідомите про це класного керівника або шкільного психолога – необхідно вжити заходи по захисту дитини.

Поясніть дітям, що особиста інформація, яку вони викладають в Інтернеті (домашня адреса, номер мобільного або домашнього телефону, адреса електронної пошти, особисті фотографії) може бути використана агресорами проти них.

Допоможіть дитині знайти вихід з ситуації – практично на всіх форумах і сайтах є можливість заблокувати кривдника, написати скаргу модератору або адміністрації сайту, зажадати видалення сторінки.

Підтримуйте довірливі стосунки з вашою дитиною, щоб вчасно помітити, якщо на її адресу почнуть поступати агресія або погрози. Спостерігайте за її настроєм під час і після спілкування з ким-небудь в Інтернеті.

Переконаєтеся, що образи (буллінг) з мережі не перейшли в реальне життя. Якщо погрози, що поступають, є досить серйозними, стосуються життя або здоров’я дитини, а також членів вашої сім’ї, то ви маєте право на захист з боку правоохоронних органів, а дії кривдників можуть підпадати під статті дії кримінального і адміністративного кодексів про правопорушення.

Перш за все, слід бути уважними до своєї дитини і її віртуальних практик. Батьки і діти мають різні маршрути і переваги і в медіа, і в Інтернеті, проте, на відміну від правил дорожнього руху, дорослі рідко розповідають дітям, що варто і чого не варто робити у віртуальному світі.

Доступ до віртуального світу вимагає регулювання, введення чітких правил користування і роз’яснення, в яких випадках і яка поведінка вважається нормальною і буде безпечною. Важливим елементом батьківського контролю є розташування комп’ютера в зоні загального користування (вітальня, кухня), де, займаючись паралельно власними справами, дорослі можуть ненав’язливо спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли він знаходиться в Інтернеті, а також легше контролювати час роботи з комп’ютером.

Слід уважно вислуховувати враження дитини від спілкування з новою реальністю, знайомитися з сайтами і технологіями, які вона використовує. Будьте пильні, якщо дитина після користування Інтернетом або перегляду sms-повідомлень засмучена, відмовляється від спілкування з однолітками, якщо погіршується її успішність в школі. Відстежуйте онлайн-репутацію дитини – шукайте її ім’я в пошукових серверах.

Якщо ваша дитина стала жертвою кібербуллінгу, необхідно зберегти свідоцтва цього. Зробити копії отриманих повідомлень.

Як впоратися з кібербулінгом

Проговоріть з дитиною ситуацію і уважно її вислухайте. З’ясуйте у дитини всю можливу інформацію. Збережіть всі можливі свідоцтва того, що відбувається (скріншоти екрану, електронні листи, фотографії і тому подібне).

Зберігайте спокій – ви можете ще больше налякати дитину своєю реакцією на те, что вона вам показала. Головним завданням є емоційна подтримка. Не слід применшувати значення агресії проти вашої дитини, але і лякати також не варто: потрібно дати дитині впевненість в тому, що проблему можна здолати. Ніколи не карайте і не обмежуйте дії дитини у відповідь на її признання. Проговоріть з дитиною ситуацію і уважно її вислухайте.

Повторить прості правила безпеки при користуванні інтернетом, дайте поради з подальшого запобігання кібербуллінгу. Одноразової бесіди буде недостатньо – медійний імунітет, як і біологічний, не формується раз і назавжди, а вимагає періодичного оновлення.

Дорослим необхідно пам’ятати:

кібер-булінг – це форма пізнання дітьми соціального світу інформаційної доби, експериментування зі стосунками і владою, яка за ними стоїть, спроби визначення свого місця в соціумі і власних властивостей особистості.