Чому стають наркоманами?
Чому стають наркоманами?
Ми постійно чуємо начебто наукові факти про те, що наркотики, як-от героїн або кокаїн викликають миттєву залежність. Але, насправді, все – значно складніше. Маловідомі експерименти, які провели 30 років тому, доводять зовсім інше.
Наркотики – це страшно. Слова “героїн” та “кокаїн” змушують людей здригатися. Вони не тільки асоціюються зі злочинами та хворобами, але й означають руйнування особистості наркомана.
Однієї спроби достатньо, щоби викликати залежність, кажуть вчені. І цей факт, здається, підтверджують експерименти на тваринах.
Численні дослідження показують, що щури і мавпи відмовлятимуться від їжі та пиття заради дози морфіну (лабораторної форми героїну). За певних умов експерименту деякі щури обиратимуть наркотик поки не вмруть.
На перший погляд це виглядає, ніби лабораторні тварини втрачають контроль над своїми діями через постійну потребу в наркотичному препараті. Ця страшна наукова байка може швидко переконати нас у непереборній владі цих речовин над нашою волею.
Втім, існують й інші наукові факти, хоча про них багато не говорять. Результати кількох маловідомих експериментів, яким вже більше 30 років, свідчать про зовсім інше. Вони доводять, як легко може неврологія перекручувати факти на догоду популярним міфам.
Докази, яких так сильно бракує сьогодні, отримали наприкінці 1970-х років під час експерименту, відомого як “ Парк щурів“. Канадський психолог Брюс Александер з Університету Сімона Фрейзера в Британській Колумбії припустив, що щури в попередніх експериментах обирали морфін замість води через особливості їхніх житлових умов.
Щури, вирощені в клітках, споживали в 20 разів більше морфіну, ніж ті, що виховувалися у “Парку”.
Щоб перевірити свою гіпотезу, він побудував корпус площею близько 9 квадратних метрів, в якому поселив колонію щурів обох статей. “Парк щурів” не лише у 200 разів був більший за звичайні клітки для гризунів. Його стіни були прикрашені, там були бігові колеса і місця для гніздування. Мешканці мали вдосталь їжі, а найголовніше – вони жили разом.
Щури розумні та дуже соціальні істоти. Життя в маленькій клітці наодинці є жорсткою формою відчуження для них. Неврологи назвали би “Парк щурів” збагаченим середовищем, або таким, яке не позбавлене необхідних речей. В експериментах доктора Александера щури, вирощені в клітках, споживали в 20 разів більше морфіну, ніж ті, що виховувалися у “Парку”.
Мешканців “Парку щурів” також можна було примусити вживати більше морфіну – його змішували з цукром. Але контрольний експеримент показав, що причина була в тому, що їм подобався цукор, а не в тому, що цукор приховував гіркий смак морфіну.
Коли до морфіну з цукром додавали налоксон, який блокує наркотичні ефекти, щури не припиняли вживати солодку речовину. Насправді, вони навіть почали вживати її більше. Мабуть, тварини активно намагалися уникнути наслідків морфіну, але були готові миритися з ними заради цукру.
“Вкрай неточно”
Результати цих експериментів цілком спростовують тезу про те, що одноразове споживання наркотичної речовини неминуче призводить до змін в головному мозку.
Коли щурам доктора Александера було що робити, окрім як сидіти в порожній клітці, вони швидко відмовлялися від морфіну. Вони отримували значно більше задоволення від гри з друзями або дослідження довкілля.
Подальші дослідження підтвердили думку вченого про те, що умови життя впливають на вибір тваринами наркотичної речовини.
Команда дослідників провели кілька експериментів, в яких щурів, вирощених у звичайних клітках, змушували споживати морфін протягом 57 днів поспіль. Здається, цього було цілком достатньо для виникнення хімічних змін у головному мозку і, як наслідок, залежності.
Але щойно щурів перемістили у “Парк”, вони почали вибирати воду замість морфіну, хоча в них і були незначні симптоми ломки.
Докладно прочитати про експеримент з “Парком щурів” можна в оригінальній науковій доповіді вченого або у чудовому коміксі Стюарта Макміллена.
Результати цього експерименту рідко цитують в науковій літературі, а дослідження зупинили через кілька років через брак фінансування.
Експерименти доктора Александера доводять, що можливість свідомого вибору є завжди
Проте дослідження однозначно доводить, що стандартна модель формування залежності через доступність наркотиків є вкрай неточною.
Залежність від наркотиків – це значно складніший процес, який виникає не лише від вживання наркотичних речовин, навіть таких потужних як кокаїн і героїн.
Соціальне та фізичне середовища також відіграють важливу роль.
Для мене як психолога важливим висновком є той факт, що наркоманію можна розглядати в контексті теорії вибору. “Парк щурів” також показав, що коли наука нехтує особистими та соціальними причинами наркоманії, вона не інформує нас, а просто зміцнює популярні міфи та страхи.